?

Log in

No account? Create an account

Наткнувся в газеті "Чернігівські Єпархіальні Відомості" за 1862 рік на два надгробних вірша Лазаря Барановича на смерть гетьмана Івана Брюховецького. Перепощу, як зразки української поезії 17-го ст., і заодно української мови того часу.

За: Черниговскія Епархіальныя извѣстія. Прибавленія. 1 квітня 1862 р. стор. 212-214.


Епитаθіонъ гетману Брюховецкому


Не машь въ свѣтѣ статку,

Знай зъ мого припадку.

Бивалемъ гетманомъ,

Звано мене Паномъ.

Едина година

Ай въ томъ одмѣна.

Окрутнемъ забитый

Обавляйся жъ и ты.

Никто ся зъ насъ смерти

Не можетъ оперти.

Царская корона

Не есть оборона.

Гетманска булава

У смерти не слава.

Хоругви збиваетъ,

Бунчуки складаетъ.

Якъ шабля такъ мечи

Ровно мусятъ лечи.

Ломятся и луки,

Опадаютъ руки.

Никто не остоитъ,

Смерть що хочетъ броить.

Убогій, богатый

Смерти даютъ шати.

Я стилько убраній,

Былъ смертью скараній.

Чи за мои жъ злости

Обнажени кости.

За всѣхъ обнаженный

Христе намъ вспомненый!

Не хай буду въ раю

Отъ земнаго краю.

Прошу всѣхъ посполу

Въ земномъ лежа долу:

Не ставъ ся сурово,

Тое дай ми слово:

Вѣчна ему буди

Память отъ всѣх людій!


Вторый.


Иванъ въ семъ зложенъ Брюховецкій гробѣ,

Бывалъ на свѣтѣ въ гетманской оздобѣ.

Вспомни то собѣ, що мой гробъ минаешь:

Я тя здѣ, не ты мене дочекаешь.

Речешь ли добре що тутъ надо мною?

Отдастъ Богъ в заемъ, рекутъ надъ тобою.

Сорокъ и пять лѣтъ вѣку мого было.

До вѣчности ся теперь прилучило.

Вѣчная память – церковную ноту

Рекни надъ гробомъ; Богъ заплатитъ цноту.

Тысяча шесть сотъ шестьдесятъ осмого,

Седмого іюня зшелъ зъ свѣта того,

У понедѣлокъ день Ангеломъ даній

Немилостиве есть замордованій.

Сутківці

Повертаючись з табору "Пташаче плем'я -2013", заїхали в Сутківці (Хмельницька область, Ярмолинецький район, якщо їхати на Київ, по поворот направо за Ярмолинцями, там ще вказівник є). Там унікальна Покровська церква-фортеця. Її, наскільки я зрозумів, збудував пан Сутківський разом із замком (про замок пізніше). Десь поряд проходив Чорний шлях, так що питання оборони від представників братнього татарського народу було тоді актуальним. Церква відповідно ось яка:
IMG_1322

IMG_1321

IMG_1319

Хоч ми приїхали достатньо пізно (після восьмої вечора), біля церкви був місцевий священик о.Володимир (УПЦ МП), який розповів про історію церкви і дозволив спуститися в підземелля та піднятися нагору до бійниць. Власне кажучи, крім власне храму, в церкві є підземелля (колись у ньому могли ховатись люди від нападу, а тепер там кілька надгробків, черепи, а також невідомо чиї кістки, складені у мішки), а також ніби другий ярус -- на кам'яному склепінні церкви наслано дошки, по яких можна ходити і визирати з бійниць, а зверху вже безпосередньо дерев'яний дах.

В храмі розписів майже нема (чи то відпали внаслідок вологості, чи то їх забілили з метою консервації -- так і не зрозумів), зате посередині є монументальний стовп -- він пронизує усю церкву, тобто є і в підземеллі, на ньому кріпиться кам'яне склепіння, і він стирчить над кам'яним склепінням у другому ярусі -- на цьому стовбі кріпиться також дерев'яна покрівля. Храм виглядає з середини таким чином:
IMG_1317

А підземелля виглядає ось як:
IMG_1316

Церква зараз дійсно у досить аварійному стані, що особливо видно зсередини. Кажуть, ніби на її реставрацію було виділено велику купу грошей, яка туди просто не дійшла (як водиться).

Ну і насамкінець -- про замок. Зараз від нього залишилась одна вежа (її можна побачити, якщо, виходячи з церкви, йти прямо і за написом на будиночку "Оглядовий майданчик" стати на край пагорба -- на сусідньому пагорбі буде вежа). О.Володимир каже, що ніби-то на початку 90-х було три вежі, а тепер лише одна. Не дивно, якщо так воно і є. З церкви до замку ніби-то вів підземний хід. Ось вежа:
IMG_1323

IMG_1324

Отакі справи. Так що хто буде їхати повз (траса Н-03) -- заїжджайте, воно варто того, щоб глянути на власні осі.
Наштовхнувся на кліп південно-африканського виконавця Бока фан Блерка (Bok van Blerk), присвячений герою англо-бурської війни генералу де ла Рею. Вікіпедія пише, що де ла Рей був проти війни, за що йому закидали брак патріотизму. На що він відповів щось типу: "Я проти війни, але побачите -- коли вона почнеться, ви здастеся, а я ще битимусь!" -- що, власне, і сталося. (Схожий випадок є і в рідній історії -- коли в 1921-му році інтерноване українське військо збиралось у 2-й Зимовий похід. Старшині, який не побоявся сказати, що похід приречений, закидали зрадництво і більшовизм -- і цей старшина потім під час походу рятував свого звинувачувача).
Пісня бере за душу... ходжу оце і наспівую, хоч і не знаю мови африкаанс :)